Ігор Завілінський — автор багатьох романів, повістей, оповідань, які отримали високу оцінку в Україні, а деякі з них перекладені іноземними мовами. Письменник має власну стилістичну манеру в плануванні своїх оповідань: зазвичай він поєднує дві лінії, будуючи сюжетну інтригу. Особиста історія переплітається з історією, пов’язаною з технологічними інноваціями чи навіть східною містикою.

Письменник час від часу вдається до обрамлення своїх творів: те, що відбувається на початку, знаходить інтерпретацію лише в заключних частинах роману. Автор вміє тримати читачів у постійній напрузі, інколи нагнітаючи сюжет, вдаючись до навмисних гальмувань, уповільнюючи динаміку сюжету, щоб передати емоційну напругу оповіді, звертаючись до окреслення внутрішньої драми. До того ж автору це вдається добре: він майстерно описує любовні сцени та любовні переживання, які можуть закінчитися для героїв повним розчаруванням або довготривалою депресією.

І. Завілінський вміє писати романи, пов’язані з науковими відкриттями, та зануренням у минуле, де йдеться про осмислення далеких у часі історичних явищ, які з точки зору сюжету роману мають важливе метафоричне значення.

Занурення в минуле допомагає будувати роман-притчу, роман-застереження, що в цілому свідчить про приналежність художньої прози Завілінського до інтелектуального жанру. Часто ми маємо інтелектуальні та психологічні романи, в яких використовується матеріал іншого характеру. Письменник вдало поєднує часові виміри, вдало добирає матеріал для підтримки сюжетної інтриги. Загалом Завілінський пише романи-притчі, в яких порушуються філософські питання, на які немає однозначних відповідей. Письменник має блискучу ерудицію, ґрунтовні знання з історії цивілізацій, сучасного та класичного мистецтва.

Художня проза Завілінського часто репрезентує дійсність, що виходить за межі моралі, добра і зла. Відповідно, письменник не несе відповідальності за можливі наслідки своєї творчої діяльності. У романах Завілінського гра виходить на перший план, абсолютизується, стає принципом, за яким усірівні організовані. Письменник експериментує з формою, змістом, образами, композицією своїх романів. Таке ставлення до творчого процесу генетично пов’язане з творчістю Ф. Ніцше, який заперечував минулу традицію, проголошував переоцінку цінностей і будував концепцію людини, здатної виходити за межі добра і зла, відкидаючи однозначні оцінки. і керуючись лише двома інстинктами: «воля до життя» і «воля до влади». Таким чином, аналіз особливостей художньої прози Ігоря Завілінського показує, що основні тенденції визначаються грою. Вони істотно впливають на особистісне самовираження письменника, провокують ігрову поведінку в художній літературі.

У романах Завілінського знайшли відображення новітні погляди на людину і світ, риси метамодернізму (як одного з напрямів пост-постмодерного письма). На романи помітно вплинули такі тенденції, як заперечення раціоналістичних поглядів на світ, пошук нових цінностей, переосмислення місця людини у світі. Результатом цих тенденцій є авторське експериментування, інтелектуальні ігри з читачами, ірраціональна орієнтація, використання прийомів монтажу, яких у романах Завілінського досить багато.

Таким чином, я можу констатувати, що Ігор Завілінський – самобутній письменник, чиї твори інколи читаю так, ніби їх написав іноземний автор. Проте це лише свідчить про універсальність підходів і значний інтелектуалізм письменника, який володіє потужним письменницьким талантом, унікальним людським досвідом чуттєвого сприйняття дійсності, високою ерудицією та неперевершеним стилем.

Отримала неймовірне задоволення від книги! Розтягувала як могла, змушувала себе зупинятися, щоб вистачило надовше, бо відірватися було важко...Дякую за чудову книгу!

Походивши біля книги як кіт біля сметани (такий у мене книжковий ритуал), я відкрила першу сторінку і понеслося...! Я ледве стримувала себе не прочитати книгу залпом, а розтягувати задоволення. Глава за главою. Наче те тосканське вино, що смакував головний герой. Книга дарує нові мрії і занурює в безтурботну атмосферу життя. Тут можна плакати і сміятися, мріяти і відчувати. Відчувати золоті промені тосканського сонця, блакитну прохолоду непальських гір. Смак вина та життя...Ще багато чого хочеться сказати, але не буду спойлерити.